Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/135

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
СЦЕНА V
 
Молоді дівчата, Керюбен між ними, Фаншета, Антоніо, граф, графиня, Сюзана
 

Антоніо. Але кажу ж вам, вельможний пане, він тут. Вони його одягли у моєї дочки; вся його одежа ще в мене, і от його уніформна шапка, що я витяг з вузла (наближається, розглядається по всіх дівчатах і пізнає Керюбена, здіймає з його жіночий чіпець, від чого його довгі кучері падають пасмами. Він накладає йому на голову уніформну шапку і каже): Е, чи ба! От наш офіцер.

Графиня (відсахнувшись). О, боже!

Сюзана. Цей крутій!

Антоніо. Я ж казав там нагорі, що то був він…

Граф (у гніві). Ну що ж, пані?

Графиня. Ну що ж, пане! Ви бачите, що я здивована більш, ніж ви, і принаймні так само незадоволена.

Граф. Так, але тоді, рано?..

Графиня. Я була б винна справді, якби я ще скривала правду. Він прийшов до мене, ми починали готувати той жарт, що ці діти докінчили; ви нас зуспіли, як ми його убирали. Ваш перший рух такий гарячий! Він утік, я змішалася, загальний переляк зробив решту.

Граф (з досадою до Керюбена). Чому ви не виїхали?

Керюбен (раптом скидаючи шапку). Ваша вельможність…

Граф. Я покараю твій непослух.

Фаншета (шалено). Ах, ваша вельможність, вислухайте мене! Щоразу, як ви приходите мене цілувати, ви знаєте, що завсіди кажете: „Якщо ти