Фіґаро. Могло б вискочити два дваднацятка, і яке ж від цього лихо, ваша вельможність, коли нема нікого покаліченого? (До дівчат). А що ж? Хочете йти чи ні?
Граф (обурений). Чи ми граємо комедію? (Чути прелюдію фанфари).
Фіґаро. От гасло походу. По місцях, красуні, по місцях! Ну, Сюзано, дай мені руку. (Усі вибігають; Керюбен зостається сам, похиливши голову).
Граф (дивиться вслід Фіґаро). Чи хто бачив зухвалішу людину? (До пажа). А ви, лукавий добродію, що удаєте засоромленого, передягайтесь швидше, і щоб я вас ніде більше не бачив увечері.
Графиня. Він буде дуже нудитися.
Керюбен (нерозважливо) Нудитися! Я відношу на своєму чолі щастя на більш сотні літ в'язниці! (Накладає шапку і вибігає)
Граф. Що він має на лобі такого щасливого?
Графиня (заклопотано). Певно… першу офіцерську шапку; дітям усе служить забавкою. (Хоче вийти).
Граф. Ви не зістаєтеся, з нами графине?
Графиня. Ви знаєте, що я почуваю себе недобре.