просто зважати на розміри його майна або на джерела його; та саме несталість становища Бомарше в суспільстві дає до цього визначення певний коректив, вельми сутних щоб правдиво зрозуміти літературну його діяльність. Не слід забувати, що французьке суспільство доби Людовіка XV і Людовіка XVI тільки ще переставало — але ще не перестало остаточно — бути суспільством становим, і що верхи французької великої, буржуазії, хоч, зрозуміла річ, і не належали були до шляхти, як такої, але доволі систематично „просочувалися“ в ню персонально; досить звичайний — для французької буржуазії XVIII століття — шлях від ремесла або торгівлі до великих грошових операцій далі — через купівлю адміністративної або судової посади — до проміжного стану, так званого „урядового дворянства“ (noblesse de robe) і наостанці — через купівлю титулу — до дворянства справжнього (noblesse d'épée). Але, щоб перейти цей шлях від краю до краю треба було двох-трьох поколіннів; а Бомарше, ремесників син і сам спочатку ремесник, намагався його прискорити. Тим то в середовищі великої французької буржуазії він завсіди був „випанком“, з усіма невигідними наслідками, що звідси випливають; і соціяльна його психологія лишається, незважаючи на зовнішньо добре становище, типовою саме для дрібного буржуа: хіба ж справжній грошовий маґнат став би, задля якихось п'ятнадцятьох люїдорів, ризикувати бути виставленим на позорище, як „зловмисний обмовець“ — як був важив Бомарше в своєму позові проти Ґоезмана?
І дальші великі комерційні заповзяття Бомарше мають саме характер авантур — хоч і менш ризикованих, аніж його судові процеси. На весні 1776 року Бомарше, ще не встигши до краю довести справи Парі-Дюверне, дістає від французького уряду пропозицію зорганізувати фіктивну торгівельну фірму, субсидовану від уряду, спеціяльно щоб постачати новонародженим Сполученим Штатам Північної Америки зброю і інші припаси до війни з Англією: Франція спершу мала намір підтримувати їх проти Англії, не порушуючи формального невтралітету. Бомарше, що вже й давніше (підчас своєї секретної місії в Лондоні 1775 року) гаряче радив своєму урядові усяково підтримувати американців у їх боротьбі за незалежність, обіруч ухопився цієї
