афери, сподіваючись заробити золотії гори: американці повинні були платити за зброю (її Бомарше мав від французького уряду по собівартості) тютюном і бавовною, що їх Бомарше міг би надалі продавати у Франції по майже монопольній ціні. Важко сказати, якою мірою Бомарше керувався, поряд цих міркуваннів, мотивами ідеологічного характеру — намаганням допомогти „вільним людям“ Америки, що борються за свою незалежність і за республіканське урядування проти англійського „тирана“. На всякий спосіб, йому, кінець-кінцем, довелось пересвідчитися, що у виплаті військових боргів монархії і республіки однакові: Бомарше зазнав на цій справі великих втрат, більшу частину його кораблів захопили англійці, деякі, по оголошенні війни між Англією і Францією, залучено до складу французької військової фльоти „явочним порядком“, французький уряд був йому винен 998.000 франків, а американський — 2.280.000 франків при чому цей другий уряд визнав обов'язковість цього боргу лише 1794 року; але й шеляга з цих грошей Бомарше так і не одержав. Щождо тютюну й бавовни, то їх привезено у Францію дуже мало: американці воліли заміняти їх розписками.
Коли ця міжнародня комерційна авантура не зруйнувала його вкрай, то тільки через те, що у процесі її здійснювання, у нього вистачало часу й енерґії на інші, не такі ефектні, але прибутковіші заповзяття, наприклад — організація акційної компанії для прокладання й експлуатації водопроводу в Парижі. Зате остання його афера не тільки зруйнувала його остаточно, але трохи не підвела його під гільотину. В березні 1792 року, в самий момент оголошення війни між Францією і Австрією, Бомарше запропонував французькому урядові — тоді ще королівському — купити в Голяндії 52.345 рушниць для озброєння французької армії. Уряд погоджується; Бомарше платить за рушниці; але Голяндія забороняє вивозити зброю у Францію. Бомарше пробує перевезти свої рушниці через підставних осіб у Англію; але для цього він повинен поїхати в Англію особисто, обмислений грішми і документами; а цілковите безладдя, що панувало у французькому військовому міністерстві влітку і восени 1792 року — в останні місяці французького королівства і за перших місяців республіки — не дає змоги будьщо зробити.
