Бартольо. Пам'ятай, що розсудлива людина не в'яжеться з великими панами.
Фіґаро. Я пам'ятаю.
Бартольо. Що вони завсіди переважать нас своїм становищем.
Фіґаро. А ще ж ви забули про їх крутійство. Та пам'ятайте теж, що людина, котру знають, як несміливу, буде в залежності від кожного дурисвіта.
Бартольо. Розуміється.
Фіґаро. І що я маю ім'я Верт-Аллюр, себто „твердої ходи“, від голови роду моєї матері.
Бартольо. У нім сидить чорт.
Брідуазон. Си-идить.
Базіль (на бік). Граф і його Сюзана урядилися без мене? Тоді я не серджуся на вибрик.
Фіґаро (до слуг). А ви всі, гультяї, що вам я дав наказ, освітлюйте мені тут навкруги; або присягаюся смертю, що її хочу держати в зубах, як ухоплю которого з вас за руку… (він трясе за руку Ґріп-Солея).
Ґріп-Солей (кричить). Ай! ай! ох! ох! Проклята скотина! (Відходить плачучи).
Базіль (відходячи). Нехай вам небо дасть радощів, пане одружений! (Вони виходять).
Фіґаро (сам, проходжається в темряві і говорить найпохмурішим тоном). Жінка! жінка! жінка! Створіння слабе й ошуканське!.. Ні одна створена звірина не може схибити свого інстинкту; чи в тебе тільки інстинкт до обдурювання?.. Після того, як вона уперто мені
