Ля, ля, ля, і т. д.
Я мав хрищену маму,
Що дуже полюбив.
Графиня (на бік). Малий паж.
Керюбен (зупиняється). Тут хтось ходить. Ховаймось мерщій у мій притулок, де Фаншета… Це якась жінка!
Графиня (слухає). Ах, боже мій!
Керюбен (нахиляється, придивляючись іздалека). Чи я помиляюся? По цих пір'ях на голові, що зарисовуються в присмерку здалека, мені здається, що то Сюзон.
Графиня (на бік). Що, як граф прийде!.. (Граф показується в глибині).
Керюбен (надходить і бере за руку графиню, що борониться). Так, це чарівна дівчина, що зветься Сюзана. Е, чи міг би я помилитись? Це її м'якенька рука, це вона так тремтить; а це моє серце забилось! (Він хоче притулити до свого серця графинину руку, вона її вириває).
Графиня (тихо). Ідіть собі.
Керюбен. Якщо ти пожаліла мене і навмисне прийшла в це місце парку, де я від якогось часу сховався…
Графиня. Фіґаро прийде.
Граф (наближаючись на бік). Чи це я бачу не Сюзану?
Керюбен (до графині). Я зовсім не боюся Фіґаро, бо ти не його дожидаєш.
Графиня. А кого ж?
Граф (на бік). Вона там із кимсь.
