Керюбен. Крутійко, ти ждеш графа, що просив у тебе цього побачення вранці, як я був за кріслом.
Граф (на бік, люто). Це знову той проклятий паж!
Фіґаро (на бік). Кажуть, що не треба підслухати!
Сюзана (на бік). Малий балакун!
Графиня (до пажа). Зробіть мені ласку, йдіть собі.
Керюбен. Але принаймні не піду, не діставши плати за свою слухняність.
Графиня (злякана). Ви хочете?..
Керюбен (палко). Спершу двадцять поцілунків за твій рахунок, а потім сто за твою прекрасну пані.
Графиня. Ви посмієте?..
Керюбен. О, вже ж, що посмію; ти заступаєш її місце коло графа, а я — графове місце коло тебе. Найбільш одурений буде Фіґаро.
Фіґаро (на бік). Харцизяка!
Сюзана (на бік). Сміливий, як паж. (Керюбен хоче обняти графиню; граф став між ними і дістає поцілунок).
Графиня (відходячи). О, боже!
Фіґаро (на бік, почувши поцілунок). Я мав одружитися з миленькою особою! (Слухає).
Керюбен (мацаючи графове убрання, на бік). Це граф! (Утікає в павільйон, куди увійшли Фаншета й Марселіна).
Фіґаро (наближається). Я зараз…
Граф (гадаючи, що говорить до пажа). Як ви не повторюєте поцілунку… (Він думає, що дає йому ляпаса).
