Графиня. Не я забуду.
Граф. Ні я.
Фіґаро (на бік). Ні я.
Сюзана (на бік). Ні я!
Граф (беручи за руку свою жінку). Тут іде відгомін; говорімо тихше. Ти не маєш жодної потреби за те думати, бо тебе любов створила такою жвавою й такою гарною! Трошечки тобі вередування, і ти будеш найпринадніша коханка. (Цілує її в чоло). Сюзано, кастільянець над усе має своє слово. От усе золото, обіцяне за викуп того права, що я вже не маю, на ті солодкі хвилини, що ти мені призволила. Але що ласка, котру ти вкладаєш, вища над усяку ціну, я додам ще цей діямант, а ти його носитимеш заради любови до мене.
Графиня (реверанс). Сюзана все приймає.
Фіґаро (на бік). Немає більшого ошуканства.
Сюзана (на бік). От нам приходить добрий маєток.
Граф (на бік). Вона користолюбна, тим ліпше!
Графиня (глянувши в глиб сцени). Я бачу смолоскипи.
Граф. То готування до твого весілля; увійдімо на хвилину в один з цих павільйонів, нехай вони перейдуть.
Графиня. Без світла?
Граф (легко її тягне). А на що воно? Ми не маємо нічого читати.
Фіґаро (на бік). Вона йде, далебі! Я підозрівав це (наближається).
Граф (грубим голосом, повертаючись). Хто там ходить?
Фіґаро (з серцем). Ходить? Навмисне прийшов.
Граф (тихо до графині). Це Фіґаро!.. (Утікає).
