Графиня (витягаючи стьожку, що так ховала на грудях, кидає на землю). Підв'язка? Вона була разом з її убранням. Ось вона. (Хлопці хтять її підняти).
Керюбен (меткіший, біжить її взяти). Нехай, хто хоче її мати, в мене її видере.
Граф (сміючись до пажа). Такий чуткий добродій, — що ви знайшли веселого в недавньому ляпасі?
Керюбен (відступає й витягає наполовину шпаду). Я, пане полковнику?
Фіґаро (з комічним гнівом). Він його дістав на мою щоку: от як великі пани творять справедливість.
Граф (сміється). То це на його щоку? Ха! ха! ха! Що ви на це скажете, люба графине?
Графиня (замислена, приходить до себе і говорить з почуттям). Ах так, дорогий графе, і на все життя, не відхиляючись, присягаюся.
Граф (б'є по плечу Брідуазона). А ви, дон Брідуазоне, що ви тепер гадаєте?
Брід. Про-о все, що я бачу, пане графе?.. Далебі, я-а не знаю, що вам сказати: от мій спосіб думання.
Всі (разом). Добре розсудив!
Фіґаро. Я був злидарем, мене неважили. Я показав деякий розум, наспіла ненависть. Дістав гарненьку жінку й гроші…
Бартольо (сміючись). І серця повернуться до тебе юрбою.
Фіґаро. Чи можливо? Бартольо. Я їх знаю.
Фіґаро (вклоняючись глядачам). Поминувши жінку й гроші, матиму за пошану й приємність догоджати вам усім. (Грають рітурнель водевілю).
