А найменш дурная буде
Та, що без крикливих труб
Зберігає чистим шлюб. (bis)
Граф (5-й куплет).
Жіночка провінціялка,
Вірна присязі своїй,
Не жде щоб за нею палко
Увивавсь коханців рій;
А в родинному куточку
Чоловіка звеселя
І всім радість наділя. (bis)[1].
Марселіна (6-й куплет).
Матір зна людина кожна,
Добре віда хто вона;
Інше все — сказати можна. —
Є Амура таїна
Фіґаро (підхоплюючи мотив).
З того й видко, що нерідко
Син, неначе, харпака
Вартий золота мішка. (bis)
(7-й куплет)
Через рід, оту дрібницю,
Цей король, а той пастух.
Випадкову ту ріжницю
Відміняє людський дух.
І колишніх тронів пишних
Не один десяток зник,
А Вольтер живе повік. (bis)
Керюбен (8-й куплет).
Любі жіночки й дівчата
Мучать серце молоде;
Їм прокльонів шлють багато,
Та до них всяк знову йде.
І з партером цим теж саме:
Хто його не хоче знать,
Прагне оплесків дістать. (bis)
- ↑ 5-ий куплет перекладав В. Самійленко надто вільно (особливо друга половина); наводимо дуже незґрабний, проте, цим разом, точніший переклад Гната Юри:
Женщина проста, до того й строга,
Що зрадить мужу страх як боїться,
Мати не буде поспіху в світі;
Нехай існують жінки зальотні,
Немов монети, дзвінкі й слухняні,
Лиш під дозором вірного мужа,
Вони готові для всіх служити.