Фіґаро (сам). Чарівна дівчина! Завсіди весела, жвава, повна веселости, розуму, кохання й принади! але чесна!.. (Ходить швидко потираючи руки). А, вельможний пане! дорогий пане! ви хочете дати мені… стерегти!
Я таки міркував над тим, чого, зробивши мене консьєржем, він забирає мене до свого посольства і настановляє мене кур'єром для депеш. Розумію, пане графе: три підвищення відразу: ви — повноважений посол, я — політична драбинка, а Сюзан, місцева дама, кишенькова послова — і гоп-гоп, кур'єре! Тимчасом як я скакатиму в один бік, ви з другого справите мою красуню на прегарний шлях; обкидаючи мене болотом, надсажуючи, на славу вашій родині, ви ласкаво зволите допомогти збільшенню моєї! Яка мила взаємність! Але, вельможний пане це вже занадто. Загоджувати в Лондоні одночасно справи вашого пана і вашого слуги, представляти разом короля і мене при чужоземному дворі, — половина з цього зайва, безперечно. Що ж до тебе, Базілю, мій дурисвіте, я хочу тебе навчити, як шкутильгати перед кульгавими; я хочу… Ні, будемо удавати перед ними, щоб убити їх одного другим. Уважай на цей день, пане Фіґаро; насамперед, прискорити годину вашого маленького свята, щоб одружитися певніше; відсунути Марселіну, що ласа на вас, як чортиця; дістати до кишені грошики й подарунки; завести коханнячко пана графа; провчити добренько панка Базіля і…
