Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/45

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
СЦЕНА III
 
Марселіна, Бартольо, Фіґаро
 

Фіґаро (перепиняючи себе). Еге-ге-ге! Ось і грубий доктор, бесіда буде в повному комплекті. А, добридень, любий докторе милосердя. Чи не на моє весілля з Сюзон прибули ви до замку?

Бартольо (зі зневагою). Ах, дорогий добродію, зовсім ні!

Фіґаро. Це було б дуже благородно.

Бартольо. Авжеж, і надто по-дурному.

Фіґаро. А я мав колись нещастя потурбувати ваше весілля[1].

Бартольо. Чи маєте ви щось інше нам сказати?

Фіґаро. Напевно, ніхто не взяв клопоту про вашого мула.

Бартольо (з серцем). Скажений балакун! Залиште нас!

Фіґаро. Ви гніваєтеся, докторе? Люди вашої професії дуже жорстокі; жодного жалю до бідолашної скотини… справді… неначебто були люди! Прощайте, Марселіно; чи ви все ще маєте бажання мене позивати?

Коли не любляться, чи ненависть потрібна?
Я посилаюся на доктора.

Бартольо. Що таке?

Фіґаро. Вона вам докаже далі (виходить).

 
СЦЕНА IV[2]
 
Марселіна, Бартольо
 

Бартольо (дивлячись йому вслід). Цєй негідник завсіди однаковий! І якщо з його не здеруть шкури з

  1. Натяк на ролю Фіґаро в одружінні графа Альмавіви й Розіни в „Севільському голяреві“ (див. у вступній статті).
  2. В цій сцені багато натяків на ролі Фіґаро, Бартольо, Базіля, графа, Розіни й Марселіни в „Севільському голяреві“.