Ми не маємо завтра, що нам дало б поправку. Нам треба сьогодні добре знати свої ролі.
Базіль (лукаво). Моя важча, ніж тобі здається.
Фіґаро (роблячи для його непомітно жест, що хоче його побити). Але зате ти й не знаєш зовсім, який великий успіх вона тобі дає.
Керюбен. Друже мій, ти забуваєш, що я від'їжджаю.
Фіґаро. А ти бажав би зістатись!
Керюбен. Ах! чи я бажав би!
Фіґаро. Треба взятися на хитрощі. Не жалійся на від'їзд. Подорожній плащ на плечі; складай при людях свої речі, і щоб бачили твого коня коло воріт; проскачеш трохи галопом до ферми, вернешся пішки задніми стежками. Пан гадатиме, що ти виїхав, тільки тримайся дальше від його очей, я беруся його втишити, як скінчиться свято.
Керюбен. Але Фаншета не знає своєї ролі!
Базіль. Якого ж ви біса вчили її ті вісім днів, що ви її не покидали?
Фіґаро. Ти не маєш, що робити сьогодні, то уділи їй з ласки лекцію.
Базіль. Бережіться, молодче, бережіться! Батько не задовільнений, дочка побита, вона не вчиться з вами: Керюбене, Керюбене, ви їй придбаєте лиха! Ходить глек по воду…
Фіґаро. Ах, от наш дурень із своїми старими приказками! Ну, педанте, що каже народня мудрість: ходитиме глек по воду, аж поки…
Базіль. Буде повний.
Фіґаро (відходячи). Не такий уже дурень, не такий уже дурень!
