Театр являє пишний спальний покій; важке ліжко в алькові, естрада спереду. Вхідні двері відчиняються й зачиняються в третій кулісі з правого боку; двері кабінету[1] в першій кулісі ліворуч. Двері в глибині ведуть до жінок. Вікно відчиняється з другого боку.
Графиня (кидається в бержерку[2]). Зачини двері, Сюзано, і розкажи мені все в подробиці.
Сюзана. Я нічого не потаїла від вас, пані.
Графиня. Як, Сюзон, він хотів тебе звести?
Сюзана. Ні, не те. Вельможний пан не завдасть собі такого клопоту з покоївкою. Він хотів мене купити.
Графиня. І малий паж був при тому?
Сюзана. Себто схований за великим кріслом; він приходив просити мене поклопотатись за його пробачення.
Графиня. Чому ж він не вдавсь просто до мене? Хіба б я відмовила, Сюзон?
Сюзана. Я й казала так: але як він не хотів виїжджати і особливо покинути пані! „Ах, Сюзон, яка вона шляхетна й гарна, але яка вона поважна!“
