Сюзана. Ти перестанеш?
Фіґаро. І що Сюзана, моя наречена, не приймає цього диплому, він хоче допомогти плянам Марселіни; що може бути ще простіше? Мститися на тих, що шкодять нашим замірам, перевертаючи їхні, — це те, що кожне робить, те, що ми сами маємо робити. І от це й усе.
Графиня. Чи можете ви, Фіґаро, трактувати так легко плян, що всім нам коштує щастя?
Фіґаро. Хто каже це, пані?
Сюзана. Замість засмутитися нашою журбою…
Фіґаро Чи не досить того, що я нею клопочуся? Отже, щоб робити так само методично, як він, треба простудити спершу його запал до нашого володіння, непокоячи його за його власне.
Графиня. Добре сказано. Але як?
Фіґаро. Це вже зроблено, пані. Фалшива відомість подана про вас…
Графиня. Про мене! Вам завертається голова!
Фіґаро. О, це йому вона повинна завернутися!
Графиня. Такий ревнивий чоловік!..
Фіґаро. Тим ліпше. Щоб використати людей такої вдачі, треба тільки підігнати їм кров; це те, що добре вміють робити жінки! Потім держать їх розпаленими гнівом, легенькою інтриґою ведуть їх куди хочуть за ніс, хоч у Ґвадальківір. Я передав Базілеві іншою особою анонімну записку, де повідомляється його вельможність, що якийсь молодець шукатиме нагоди побачитися з вами сьогодні підчас балю.
Графиня. І ви так граєтеся правдою на кошт чесної жінки?..
