Сюзана. На його можна здатися, коли доводиться вести інтриґу.
Фіґаро. Дві, три, чотири відразу, дуже заплутані, що перехрещуються. Я вродився на те, щоб бути при дворі.
Сюзана. Кажуть, що це тяжке ремество!
Фіґаро. Приймати, брати і просити — от уся таємниця в трьох словах.
Графиня. Він має таку певність, що врешті й мені її надає.
Фіґаро. Це мій замір.
Сюзана. То ти казав?
Фіґаро. Що тимчасом, як не буде пана, я вам пришлю Керюбена, зачешіть його, приберіть; я його замкну й навчу, а тоді, пане, поскачете. (Виходить).
Графиня (держучи коробку з мушками). Боже мій, Сюзон, який я маю вигляд!.. Прийде той молодик.
Сюзана. Пані не хоче, щоб йому так минулося?
Графиня (мріючи перед своїм люстерком). Я?.. Ти побачиш, як я йому вимовлятиму.
Сюзана. Скажемо йому, щоб проспівав свій романс (кладе його їй на коліна).
Графиня. Але справді моє волосся зовсім розкудовчилось…
Сюзана (сміється). Я тільки підправлю ці два льокони. Пані ще краще на нього нагримає.
Графиня (приходячи до себе). Що ви там кажете, панно?
