Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/71

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Сюзана. На його можна здатися, коли доводиться вести інтриґу.

Фіґаро. Дві, три, чотири відразу, дуже заплутані, що перехрещуються. Я вродився на те, щоб бути при дворі.

Сюзана. Кажуть, що це тяжке ремество!

Фіґаро. Приймати, брати і просити — от уся таємниця в трьох словах.

Графиня. Він має таку певність, що врешті й мені її надає.

Фіґаро. Це мій замір.

Сюзана. То ти казав?

Фіґаро. Що тимчасом, як не буде пана, я вам пришлю Керюбена, зачешіть його, приберіть; я його замкну й навчу, а тоді, пане, поскачете. (Виходить).

 
СЦЕНА III
 
Сюзана, графиня (сидить)
 

Графиня (держучи коробку з мушками). Боже мій, Сюзон, який я маю вигляд!.. Прийде той молодик.

Сюзана. Пані не хоче, щоб йому так минулося?

Графиня (мріючи перед своїм люстерком). Я?.. Ти побачиш, як я йому вимовлятиму.

Сюзана. Скажемо йому, щоб проспівав свій романс (кладе його їй на коліна).

Графиня. Але справді моє волосся зовсім розкудовчилось…

Сюзана (сміється). Я тільки підправлю ці два льокони. Пані ще краще на нього нагримає.

Графиня (приходячи до себе). Що ви там кажете, панно?