Графиня. Тривога за мою камеристку?
Граф. Чи за камеристку я не знаю, але щодо тривоги, то я певний.
Графиня. Безперечно, пане, ця дівчини тривожить вас й клопоче далеко більше, ніж мене.
Граф (в гніві). Вона мене клопоче до того, пані, що я хочу в цю хвилину її побачити.
Графиня. Я гадаю, справді, що ви часто того хочете; але от іще підозріння ні на чому не оперті.
Граф. То їх легше буде збити (говорить до кабінету). Виходьте, Сюзон, я вам велю. (Сюзана зупиняється коло алькову в глибині).
Графиня. Вона майже гола, пане; чи можна так турбувати женщин у їх схованці? Вона придягала вбрання, що я їй подарувала до шлюбу; вона втекла, як почула, що ви йдете.
Граф. Коли вона так боїться показатися, то принаймні може говорити (повертається до дверей кабінету). Відповідайте мені, Сюзано, чи ви в цьому кабінеті? (Сюзана, що була в глибині, кидається в альков і там ховається).
Графиня (жваво говорить до кабінету). Сюзон, я вам забороняю відповідати. (До графа). Ніколи не було такої тиранії.
Граф (наближається до кабінету). О, добре, коли вона не говорить, то чи одягнена вона чи ні, я її побачу.
