котрому я не даю жодної віри, але він мене одначе… схвилював.
Графиня. Як, пане?.. Який лист?
Граф. Треба признатися, пані, що ви або я оточені істотами дуже… лихими! Мене повідомляють, що вдень хтось, кого я вважаю за відсутнього, має прийти до вас на розмову.
Графиня. Хто б не був той сміливий, деведеться йому сюди забратись, бо я маю намір не виходити з своєї кімнати цілий день.
Граф. Цього вечора, заради Сюзаниного весілля?
Графиня. Задля нічого в світі; я дуже зле себе почуваю.
Граф. На щастя, доктор тут. (Паж звалив стілець у кабінеті). Що це за стук я чую?
Графиня (сильно змішавшись). Стук?
Граф. Звалив хтось меблю.
Графиня. Я… я нічого не чула, щодо мене.
Граф. Десь ви страшенно заклопотані!
Графиня. Заклопотана? Чим?
Граф. У тому кабінеті хтось є, пані.
Графиня. Е… хто ж там може бути, пане?
Граф. Це ж я вас питаю; я тільки но ввійшов.
Графиня. Е… Видимо Сюзана там прибирає.
Граф. Ви сказали, що вона пішла до себе?
Графиня. Чи до себе… чи туди пішла я не знаю гаразд.
Граф. Коли то Сюзана, то звідки походить ваша тривога, що я її бачу?
