деяких кол українських літераторів, типу неокласиків, серед вищої академічної інтелігенції, радянських та кооперативних спеців, що мають безперечний духовний звязок з тими верствами буржуазії Західньої України, на чолі яких стоїть УНДО.
8. Відбитком цієї ідеології серед нашої партії є український націоналістичний ухил. Суть його полягає: 1) в недооцінці та нерозумінні ролі робітничого класу й комуністичної партії в розвязанні національного питання на Україні; 2) в суто-бюрократичному націоналістичному підході до темпу та до форм прилучення неукраїнської частини робітничого класу на Україні до української культури, в розумінні форсування цього темпу, що на практиці виливається в вимогу силоміць українізувати руських та инших робітників; 3) в певній зневірі в сили й здатності нашої партії провадити національну політику на Україні, в упадництві та пораженських настроях що-до перспектив нашого соціялістичного будівництва; 4) в систематичному прагненні підірвати довір'я до основних партійних кадрів, зокрема до руських товаришів і особливо до тих, хто прибуває на Україну з инших союзних республік; 5) в цілком перекрученому уявленні про нашу партію, як про носія руського шовінізму, що ніби-то пригноблює комуністів-українців; 6) в лютому цькуванні українських товаришів, що провадять правильну партійну лінію; їх кваліфікується зрадниками, ренегатами, „презренними
