рез це наводжу лише кілька загальних чисел для ілюстрації жертвености ірляндської еміґрації в Америці. Перші вже емігранти почали доломогати своїм землякам, що мали виеміґрувати з Ірляндії. Вони кинули бойове гасло проти Англії. «Не просіть нічого у цієї злої мачухи — переказували вони на «ізмарагдовий острів» — і коли вас чумою цькують з рідного краю, тікайте до Нью-Йорку, а не до Ліверпуля!». За цим братнім закликом ішов чин. Ці ірляндські еміґранти на власні кошти зорганізували перевіз своїх земляків з батьківщини до Нового Світу. За даними американського еміґраційного уряду на цю мету було зібрано ірляндцями на протязі 1848–1862 pp. (через банки на торговельні установи) — 12.642.000 фунт. стерл., — а крім цього приватними та принагідними збірками ще 6 мільйонів, отже разом майже 20 міл. ф. ст. Чеський публіцист К. Тума, автор ірляндофільської книги «Поневолений Нарід» (1882), зауважує з цього приводу: «І це посилали… ірляндці, з яких: багато приїхало до Америки справжніми жебраками, не маючи нічого крім своїх працездатних рук». Відомий ірляндський часопис у Нью-Йорку — «Irish World» — зібрав на протязі 40 років — 200.000 долярів. За гроші американської еміґрації була в 1879 р. закладена в Ірляндії славетна «Земельна Ліґа» (Land Liga), що під проводом Дж. С. Парпелля у перше розвинула в повнім маштабі палку та болючу аґрарну справу. Американська подорож цього «некоронованого короля» Ірляндії була не лише тріюмфальним походом Парнелля, але й першим прилюдним ознайомелнням цілого культурного світу із жахливим положенням ірляндського народу та недопустимим англійським режимом у цій країні. Ця подорож мала успіх не лише як
