і список розданих книжок, публікується у звітах на сторінках часопису «Gwalarn».
Заходами цього часопису був переведений приватний національний перепис бретонського населення, висліди якого з відповідними мапами вийшли окремою брошурою: «Enklask diwar-benn stad ar brezoneg en 1928» (Огляд положення бретонської мови в 1928 р.). Вислід його дуже цікавий, бо красномовно доводить, що переважна більшість бретонського народу не винародовилася. Вся ця бретонська акція переводиться за власні кошти. Фінансово вона не є ще навіть якось усистематизована та базується лише на симпатіях і добрій волі свідомих бретонців. В першім звіті «Gwalarn» говориться про це так: «ці жертви ми отримуємо переважно від бідних людей — десять франків, п'ять франків, лише іноді сто, придбаних тяжким шляхом ощадностей. Врешті, співробітники «Gwalarn» несуть найтяжчий тягар. Вони не тільки що задурно працюють, але мусять ще регулярно додавати до своєї праці частину, іноді половину, своїго заробітку взагалі».
Такі тяжкі бувають початки кожної акції, що базується на засаді «Нарід — собі». Але це не мусить лякати, як не бояться цього прихильники новобретонського активізму, що працюючи в малосприятливих обставинах, за п'ять років зробили більше, ніж перед ними було зроблено протягом сотні років; вони вже сьогодні констатують моральну перемогу «Gwalarn», а десь за 10–20 років зможуть констатувати і фінансову перемогу націотворчої засади «Нарід — собі».
«Нарід — собі» має прихильників і серед кольорового людства. Наведу один дуже яскравий при-
