Цю сторінку схвалено
„Байка про їжака і зайчика подобає на байку, але вона правдива, а до того дуже цікава!”, так говорив мені завжди мій дідусь і як так кажу. Послухайте.
То було в неділю, в гарний осінній ранок. Сонечко зійшло прекрасне, вітрець повівав стернями зжатих збіж, птички ще красно співали, бо за пару день мали вже відлітати в теплі краї. Люди вбралися в святочну одіж і йшли до церковці молитися Богу, всі творіння були раді і веселі та задоволені, а їжак також.
Їжак стояв собі на порозі, заложивши руки на груди, дивився
