але треба покинути вигідний шлях долиною Євфрату й продиратися крізь густі підгірські ліси. Хто цього не знає, той в аулі курдів закінчить свою мандрівку на цім світі. Як ви хочете поступити до Ерзеруму, то вам найліпше буде пробратися черев Євфрат. По тім боці і шлях вигідніший і нема розбишацьких аулів.
— Я мушу бути в Ор-бея, — відповів Сивенький. Маю передати йому письмо від Місаха мурзи.
— Від Місаха? Сина вбитого і братанича теперішнього бея далібабських татар? Він живе? Де він тепер?
— Я познайомився з ним у анґорського валі. Він мабуть тепер сидить у Анґорі у приятеля свого батька. Хоч Ерзерум має свого власного валі, стрий Місаха мабуть буде мусіти вступитися. На його місце вернеться син покійника. Анґорський валі дуже добре записаний у Стамбулі. Над головою ерзерумського валі, покровителя ворогів Місаха, збираються хмари. Він страшно лупить нарід, але не в користь султана. Ор-бей і Місах однолітки. Вони великі приятелі. Отже я мушу бути в того Ор-бея. Тимто й не можу виминути аула розбійничих курдів… Кажеш, що шлях іде попри їх аул?… Відстань між шляхом і аулом велика?
— Які чотири верстви.
— Спробую проховзнутися попри аул вночі.
— Проховзнешся, як на шляху не будуть розставлені їх звідуни.
110
