Нуман злупив шкуру з кози, почвертував її й розділив між товаришів, щоб був на дорогу запас. Роги Мортон причепив до своєї кульбаки. Гадав, що довезе їх аж до Англії і прибє в гостинній світлиці свого замку. Товариство рушило в дорогу. Коли виїхали з-поміж горбків зарослих густим чагарником, вїхали на долину покриту високою травою й побачили свіжо витропану тясьму. Трава на тій тясьмі була похилена в сторону аулу курдів.
— Туди щолиш пройшов кінь — сказав Сивенький. Виїхав на найближчий горб і побачив трьох курдів, що чвалали в сторону аулу.
— Втікають три курди, а ця тясьма вказує, що туди переїхав лиш один їздець. Ступаймо далі слідом.
Поїхали далі і по хвилині стали. Побачили, що з тясьмою одного коня зійшовся слід пари коней. Слід вів з кущів, що були яких двіста кроків з боку.
— Тепер справа ясна — промовив Сивенький. Три курди їхали сюди, щоб подивитися, що діється з закопаними татарами. Почувши стріл Мортона, два схоронилися в цих кущах. Один поїхав далі, як звідун. Коли ми виїздили з чагарника, або й давніше, він побачив нас і завернув до товаришів. Бачивши, що їдемо
126
