пишу і дам тобі писульку до мого товариша, що лишився дома, щоб тобі видав пять пляшок.
— На нас четверо лише пять? — запитав мутеселім.
— Більше дома нема. Хіба Селім-аґа скочить до складу та візьме десять пляшок. Як буду вертатись з сараю, заплачу.
Селім-аґа побіг і по хвилині вернувся з десятьома пляшками солодкого й тяжкого грецького вина. Мутеселім узяв пляшки під свою опіку, сам наливав. По кожних трьох чарках, які сам випив, доливав товаришам. Сивенький і Мортон були обережні. Не допивали, отже господар і небагато доливав їм. Медицина була сильна. Мутеселім став молоти язиком ні це ні те. Зовсім не дипломатично закинув Сивенькому, що він шпіон великого везира. Що його вислали з Царгороду до Азії, щоб придивився, як урядують слуги султана. Вихиливши ще чарку, випустив її з руки, впав горілиць на килим і захропів.
— Випиймо останню пляшку і ходім до дому, — промовив Селім.
— Як випєш ще одну чарку, також заснеш, — відповів Сивенький. — Як зайдеш тоді до хати? Як тобі мало, то напєшся в мене.
— Коли так, то ходім. Але на дорогу випю таки ще одну чарку.
— Про мене.
Селім випив ще одну. Сивенький і Мортон взяли його поміж себе і вивели з сараю.
— Так, так, — бовтав Селім. — Держіться мене кріпко, бо ви забагато зажили тої медицини… Аллах розумний, дуже розумний. Якби не його розум, то з винограду люди робили б чор-
180
