мого приятеля, мого добродія! Мерсіна аж спухла, так плаче.
— Плаче, бо буде мусіти варити юшку ще для макреджа!
— Для макреджа?… Не для макреджа, але для тебе. Для тебе і для твоїх товаришів, бо вони твої спільники. До мутеселіма приїхав макредж. Коли мутеселім розказав йому про тебе і твоїх товаришів, коли розказав про ваші багатства, макредж сказав, що ти дуже небезпечний шпіон і казав арештувати тебе. Ось чого мутеселім просив тебе до себе. Як би ти не хотів іти, то підеш просто до вязниці.
— А я тобі кажу, що до вязниці піде макредж.
— Макредж? Начальний суддя вілаєту? Ефенді! Ти з остраху збожеволів!
— Я тобі зараз скажу, як до того прийшло і як те все скінчиться… Макредж казав увязнити мене аж тоді, коли від мутеселіма почув, що ми великі багачі. Правда? Він аж тоді сказав, що я шпіон.
— Це правда. Але це тобі не поможе.
— Отже він казав увязнити мене тільки на те, щоб дістати окуп. А я тобі кажу, що я окупу не дам і до тюрми не піду. Ходім!
Сивенький узяв грамоти, які йому приніс Шамай і вийшов із Селімом. За ним на його просьбу пішов Шамай. Цілий дім був окружений арнавтами. Також вулиця була ними обставлена аж до самого мутеселіма. В сараю повно арнавтів. Шамай лишився в сінях. Сивенький увійшов до селямліку. Мутеселім сидів на коврі і не підвівся, щоб привітати гостя. Сивенький поздоровив мутеселіма і сів біля нього.
190
