ливіше. Зразу ділає непомітно, та опісля вбиває доразу.
На розмові й укладанню плянів зійшов день. Коли смерклося, товариство сіло до вечері. Сивенький налив вина до горшка і просив Мерсіну заварити. Що це за напій, не сказав їй. Він хотів залити Селіма таки зараз, щоб уснув, ще заки він сам піде до мутеселіма. Вже кінчили вечеряти, коли в кімнату вскочив Селім.
— Мутеселім іде сюди! — крикнув до Сивенького. — Казав, що хоче з тобою балакати.
Отець Климентій схопився й утік до своєї кімнати. Мортон також вийшов. Коли ввійшов мутеселім, вийшли Ковтюки.
— Ти прийшов по медицину? — запитав його Сивенький. — Вибач, що ще не післав тобі. Але я саме тепер гадав зайти до тебе і принести медицину. Я повинен бути тобі вдячний за честь, яку робиш мені, навідавшися до мене. При цій нагоді покушаєш медицини, якої я в твоїй хаті може не міг би дати тобі. Зараз принесу.
Сивенький пішов до кухні. Надійшов саме в хвилині, коли Мерсіна черпала з горшка ополонником гарячого вина і пила. Побачивши пашу, жахнулася й кинула ополонник у кут.
— Я кушала, чи вже досить гаряче, — вибачалася. — Такого свинства не пила б.
— То мабуть так виварилося, — замітив Сивенький, показуючи на горнець. — Я налив повно.
— Очевидно, що виварилося. Бачиш, як пара садить?
Сивенький налив гарячого вина до чарки і вернувся до мутеселіма.
197
