шпіона. Пише, що я ручу за нього моєю головою. Шпіона вишлють аж до Стамбулу.
Ця вістка була для Сивенького сильним ударом.
— Коли транспорт відійде?
— Завтра перед полуднем. Тепер напишу рапорт. Не забудь за медицину і прийди до мене завтра вранці. Побачиш, як обезпечу макреджа, щоб подорозі не втік.
Коли Сивенький вернувся до хати, Мерсіна розплакалася. Тепер з утіхи, що її комірникові нічого не сталося. За ці сльози втіхи і щирої приязни дістала добрий бакшиш, і гроші на додаток до харчу для вязнів.
— Лише тому поганому макреджові не дам нічого. Ні моєї юшки не дам. Поганець.
Сивенький пішов до своєї кімнати, скликав товаришів і розповів їм, що сталося.
— Як не видобудемо сина з вязниці вночі, то він пропав, — сказав стурбований Климентій.
— Думаю, що видобудемо його. Мутеселім уже пригадував мені мою обіцянку, якої я зовсім не обіцював йому. Нині треба йому й Селімові дати подвійну давку тої медицини. Думаю, що і в Мерсіни нерви не дуже здорові, то і їй потрібна медицина.
— Може не схоче пити? — замітив о. Климентій.
— Не скажу їй, що то вино. Скажу, що це медицина. Як покушає солодке, ще й тепле, то випє стільки, скільки треба, щоб заснути аж до ранку.
— Тепле?
— Очевидно. Гаряче вино смачніше і зрад-
196
