сам пильнувати їх. Я прийшов сюди по ключ і піду до вязниці на оглядини. Селіме! — крикнув.
Селім увійшов.
— Дай ключ від вязниці.
Селім подав йому ключ і вийшов. Пішов до кухні, ніби пильнувати медицину, щоб не збігла.
— Ще одно, — тягнув дальше мутеселім. — Макредж добре крав. Він напевно переладований золотом, яке спроневірив султанові. Чи можна це золото залишити при нім? Я думаю, що як утече з вязниці, або подорозі арнавтам, то втече з золотом. Що ти зробив би?
— Я відобрав би від нього всі гроші і передав би їх чавшем новому валі.
— Отже я так хочу зробити. Піду до вязниці і відберу гроші, бо то гроші падишаха. Тебе візьму з собою, щоб ти поміг мені і був мені свідком.
— Але ще одну чарку медицини ковтнем?
— Ковтнем і три.
Сивенький знов вийшов до кухні і приловив Селіма, як вихиляв чарку. Поклепав його по рамени.
— Пий, друже! — заохочував його. — Ти так само недужий, як мутеселім. Де Мерсіна?
— Вона?… Вона спить.
Сивенький зачеркнув вина і поступив до товаришів.
— Ніч мабуть для нас пропала, бо мутеселім завзявся щогодини переглядати вязницю. Але як не запю його тепер, то висвободимо Івана подорозі, як його будуть вести до Ерзеруму. Нас є пятеро, Шамай поможе нам. Конвой буде дуже слабий. Окрім чавша буде тільки
199
