десять арнавтів. Таку банду, зле узброєну, легко переможемо й арештанта відібємо. Ти, Юрку, йди до кухні, набери з горшка чарку вина і з ним жди під дверми моєї кімнати. Як плесну в долоні, вступи до кімнати і чарку подай мутеселімові. Хочу запити його так, щоб не міг вийти до вязниці. Селім, що вино викрадає з горшка то ополонником, то чаркою, вже пяний.
Коли Сивенький вернувся до мутеселіма, той сидів з головою між колінами.
— То ти, Селіме? — запитав підвівши голову.
— То я, Юсуф-паша. Селім зараз прийде.
— Але зараз, бо я вже йду до вязниці. Маєш ще одну чарку? Давай! Не зашкодить.
Сивенький подав чарку. Мутеселім випорожнив, віддав і плеснув долонями. До кімнати увійшов Юрко.
— Як я прийшов до кухні набрати вина, — шепнув до Сивенького, — Селім уже лежав біля Мерсіни і хропів.
— Нарешті прийшов Селім, — бовтав мутеселім, поглядаючи на Юрка. — Поможи мені встати, бо йду до вязниці.
— Може на дорогу випєш ще одну чарку? — сказав Сивенький.
— Тепер ні, бо готов ще впитися. Як вернусь із вязниці, тоді випю хоч би й ціле ведро. Ходім. Селіме, поможи мені.
Юрко стояв з чаркою в руці, підсміхаючися. Не знав, що робити.
— Коли він уже такий, що взяв тебе за Селіма, то можемо йти. Будь йому його Селімом. Поможи йому на ноги. Але держи цупко, щоб не впав.
200
