ші. Я понаписував тайним письмом, що ми в руках ушкалів і по гроші пишемо присилувані ними. Пишу, щоб той, хто дістане цей лист, спіймав післанця й бувшого вашого драґомана, що напевно знає, хто ті ушкали і де їх найти.
— Яким способом адресати доглупаються, що в листі окрім видимого письма, чорного на білім, є ще тайне письмо?
— Листа про мій окуп заадресую до особи, до якої все дописую щось тайним письмом. Мій приятель кожного мого листа гріє над гарячою бляхою. Як ви свого листа, в якім зажадаєте видачі дуже великої суми якомусь післанцеві, заадресуєте до якоїсь торговельної фірми в Стамбулі, то там зараз догадаються, що то окуп, бо в царстві султана таке на деннім порядку. Зрештою, діло в тім, чи ви хочете дати окуп. Я ні. Я лиш хочу зискати на часі. Найдальше за два-три дні увільню себе й вас. Яким способом, ще не знаю. Треба ждати нагоди й використати її… Отже, хочете дати окуп?
— Мені ані сниться. Я на те англієць, щоб мене з розбишацьких рук видобула Англія.
— Якщо не гадаєте давати окупу, то не адресуйте листа до вашого касієра, але до одного з моїх приятелів у Стамбулі, а цей зараз догадається, що в листі є тайне письмо.
— Добре. Напишу до вашого приятеля.
— Допишіть, що як спіймає ушкалів і причиниться до мого увільнення, то дістане добру нагороду. Маю гроші. Більше, як найбільший лихвар у резиденції падишаха.
Сивенький дописав і каже:
— Нам треба використати кожну нагоду,
22
