Але коли ми почули, що Мортон не хоче з ушкалами балакати, поки голодна його служба, ми рішилися далі ділити вашу долю й недолю. Я ще в життю не їв так добре, як нині. І ремінці попустили нам; уже не вїдаються так в тіло. Надіємося, що Мортон і нас викупить.
Сивенький здрігнувся, бо за собою почув по-українськи: — У нас таке ще не бувало, щоб з бранцями так панькалися.
Другий голос, також по-українськи відповів: — Мабуть якісь дуже великі пани. Великий буде окуп, Василю.
Сивенький озирнувся і побачив тих ушкалів, що ще перед хвилиною були з отаманом у його каюті. Звернувся знов до звязаних і сказав:
— Видержіть до кінця при вашій теперішній постанові. Не пожалуєте.
Сивенький пустився поволі назад до каюти.
З каюти чути було крик і метушню. Коли увійшли, побачили на землі того матроса, що перейшов до ушкалів і тепер пильнував Мортона. Лежав непорушно, лице мав залите кровю. Лежав також Мортон із спутаними руками і ногами. Саме коли входив Сивенький, отаман ушкалів копнув Мортона в бік і крикнув: — Маєш, собако!
— Що таке сталося? — Сивенький спитав.
— Диви, що твій товариш наробив! — отаман сказав, показуючи на окровавленого матроса. — Щастя, що не вбив на смерть.
— Що ви зробили? — Сивенький спитав Мортона.
— Коли я побачив ту безрогу і догадався, що він пристав до ушкалів, така мене взяла
25
