лють, що я почастував його пястуком. Тільки раз…
— Насамперед треба було подумати, які будуть наслідки. Ось маєте їх. Звязали вас і не розвяжуть. Через вас і мене не розвяжуть.
— Говори так, щоб і я розумів! — крикнув отаман.
— Коли ж бо він по-турецьки не розуміє.
— То мовчи!
— Я його виганьбив за це, що розбив рило цій безрозі.
— Ця безрога, як очуняє, розібє йому рило. Тут окуп не поможе, бо я його від пімсти не обороню.
— Як не оборониш, то не дістанеш окупу. Ані від льорда, ані від мене. Як хочеш говорити про окуп, то насамперед прикажи винести сього зрадника й подбай, щоб він до нас не міг дібратися.
Закривавленого матроса винесли; перед входом станув один ушкал із пістолею в руці. Розпочався торг. Мортон і Сивенький довго не хотіли згодитися на диктовані ушкалом суми окупу, щоб він гадав, що вони справді загадали викупитися. По довгій суперечці прийшло до злагоди і Сивенький понаписував листи. Отаман взяв оба листи, всунув за пояс і сказав:
— Тепер будемо плисти дальше аж до вечера. Під ніч виладуємо вас. Де, не ваше діло. Ви лишитеся під вартою моїх людей. Я заверну цим яхтом і поїду до Стамбулу по окуп. Як дістану окуп, вернусь до вас і дам вам волю йти, куди схочете. Яхт, очевидно, лишиться в мене, як додаток до окупу.
Отаман і його товариш вийшли. В каюті
26
