покарати мене за це, що я на хвилинку покинув місце вартового. Ви спрятали коні в кущі й лякаєте мене, що їх хтось украв.
— Не жартую. Коли ми пробудилися і побачили, що нема ні коней, ні вас, гадали, що то ви повели їх до води. Тому й не розглядалися за ними. Ми зараз взялися ладити снідання, дожидаючи вас із кіньми. Коли ж ви кажете, що ви коней не вивели відси, то вони відіпнялися, чи зірвалися самі й пішли, або хтось украв їх. Зараз подивлюся.
Сивенький пішов до куща, до якого коні були припняті.
— Тут були злодії! — крикнув, — відтяли коні й пішли з ними. Кінець аркана, що лишився при гиляці, показує, що його хтось розтяв дуже гострим ножем… Куди ви лазили? Чого?
Мортон розказав, як то було.
— Тим звірем, за яким ви пішли, був один із злодіїв, — сказав Сивенький, вислухавши Мортона. — За нами, очевидно, слідкували злодії. Підглянули, де ночуємо і ждали, аж заснемо. Коли ж побачили, що ми не всі спимо, але один вартує, взялися на хитрощі. Один заліз у кущі там, де стояли коні, й умисне шелестів, щоб ви це чули й гадали, що то якийсь звір. Ви далися натягнути й пішли звіря полювати, чи бодай прогнати. Тоді товариші того злодія, що маркував льва, вилізли з чагарника в іншім місці, відтяли коні і щезли з ними… Як ви покидали становище вартового, треба було збудити когось з нас і поставити на своїм місці… Через вашу необережність пропали коні… такий маєток!
— Куплю другі. Гроші маю.
— Чи ви були б купили мені друге горло?
45
