До Анґори ціле товариство заїхало без ніякої особлившої пригоди. В самій Анґорі Місах із своєю челяддю розмістився в великій гостинниці на краю міста. Очевидно, всі вони, не доїздячи до Анґори, переодяглися в татарські одяги. В сусідній гостинниці засів Сивенький із своїм товариством. На другий день по приїзді, Місах пішов до валі. Багато перебалакали оба всякої всячини, бо Місах, як пішов до валі десь в четвертій сполудня, то вернувся до гостинниці пізним вечором. Він зараз покликав до себе Сивенького.
— Валі дуже щиро прийняв мене — розказував Місах. — Він ерзерумському скрутить вязи. Тоді я вернусь на своє сміття. І про тебе я розказав йому. Він дуже радо прийме тебе. Знає, де твої запорожці, бо сам визначив місце на їх поселення. Десь дуже далеко відси. Я йому обіцяв, що завтра смерком прийду до нього з тобою.
— Ти сказав йому, що я вислужений турецький міріліно?
— Очевидно. Він про запорожців чув багато, бо його батько, що був башею, мав під собою великий відділ запорожців. Валі тямить, що його батько дуже хвалив їх.
— То було в якій війні?
86
