В. ЗАТОНСЬКИЙ
Основні труднощі, що перешкоджали й перешкоджають досі переведенню національної політики, полягали в тому, що пролетаріят на Україні був або російський походженням, або російській культурою, що більшість пролетаріяту до революції, принаймні до 1917 р., мало цікавилася Україною і національним питаням взагалі. Нема чого довго розказувати, через що так сталося, але це є історичний факт, наслідок 300-річного утиску України з боку царату, наслідок того, що у нас капіталізм розвивався на Україні не на українському грунті, не поступово, як він розвивався по деяких країнах, навіть в Росії. Капітал прийшов сюди зразу, як капітал здебільшого концесійний, який зразу привіз із собою й знаряддя, робітників — майстрів закордонних і робітників, що були фахівцями у вже більш розвиненій Росії, та промисловість притягла на заводи і виходців з українського села, але зразу їх втягала в русифіковані міста, де вони швидко русифікувались. Через що саме це сталося, про це хай досліджують наші історики, але факт той, що пролетаріят на Україні почував себе переважно російським, майже не цікавлячись національним питанням.
Селянство зберегло своє національне лице, селянство було українським, воно говорило своєю українською мовою, що її вищі класи суспільства вважали за мужицьку мову, і сам селянин вважав, що він простий мужик, що у нього мова проста, мужицька. Навіть з початку революції деякі селяне відмовлялися вчити своїх дітей української мови, тому, що вона мужицька, а вони хотіли зразу вчити мови панської, цеб-то на мові більш культурній. Що до національного питання, то плутанина була у нас страшенна. І ось, коли сталася революція, то в перший час, як і проти царату, національний рух на Україні відограв з початку ролю революційну, тому що він розхитував підвалини царату, розхитав підвалини російського імперіялізму, слабенького, миршавого та все ж імперіялізму. Національний рух на Україні відогравав почасти ту ролю, яку відогравав національний рух решти колоній, тому що Україна була безперечно колонією, хоча не зовсім подібною до деяких інших колоній, як, наприклад, Індія, бо оця українська колонія була економічно більш розвинена, ніж сама метрополія. Але, безперечно, політика царату й російської буржуазії була колоніяльною. Наслідки були ті, що національний рух, тут на Україні мав революційне значіння тільки що не таке велике, як у якомусь Марокко, бо вже розвинувсь безпосередньо робітничий рух. Саме через те, революціонер на Україні зовсім не повинен був обов'язково брати безпосередню участь в цьому національному рухові, як ото китайські комуністи в сучасному Гоминдані. Навпаки, в країні, де високо піднялась хвиля пролетарської революції, остання вимагала єдности
