Сторінка:Булка Ю. Нестор Нижанківський.djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ознайомлені з сучасною українською музичною культурою західних земель. В нашій наддніпрянській фортепіанній літературі майже нема творів великих форм. Отже вже тільки цим широко розвинені формальною будовою варіації Нижанківського повинні зайняти чільне місце в українській сучасній музиці”[1].

В квітні 1927 р. хор Н. Нижанківського “Галочка” був нагороджений премією “Львівського Бояна”, а в березні 1929 р. виконаний в концерті цього хору під батутою С. Людкевича. І знову відгук В. Барвінського — “Галочка” Н. Нижанківського, незважаючи на досить наївний текст, переконує все ж таки слухача не банальним, а часто глибоко діймаючим музичним змістом. На мою думку, композитор краще почуває себе в інструментальній ділянці, та проте твір цей треба вважати цінним і вдячним вкладом в нашу хорову літературу, хоча він ставить до виконавців з вокального боку значні вимоги”[2].

Найвищим творчим досягненням Н. Нижанківського за весь час його перебування у Празі стало тріо мі мінор для фортепіано, скрипки та віолончелі. Виконання твору було високо оцінене празькою критикою. Рецензент газети “Venkov” писав: “Твором, який, незважаючи на молодість автора, виказує подиву гідні прикмети мистецької зрілості, було фортепіанне тріо Нестора Нижанківського з Meisterschule В. Новака. Маючи на увазі всю солідність цієї школи, є це композиція, якої думки мають рідко свіжий і виразистий зміст, а якої музичні цінності степенуються в кожній новій частині, щоб через пристрасно розспівану пісню смутку досягнути кульмінаційної точки в останній частині, променіючій радістю і танковою стихією питомо слов'янських ритмів. Твір беззастережно великого таланту, який вже щось вміє”[3].

Після закінчення навчання Н. Нижанківський влітку 1928 р. приїхав до Львова з наміром підготувати грунт для повернення на Батьківщину. Тут зустрівся з С. Крушельницькою, яка приїхала відвідати родину, а заодно й виступити з концертом. Акомпанував їй Н. Нижанківський[4]. Надії знайти постійне місце праці не виправдалися, композитор повернувся до Праги, де пробув ще цілий рік. Але хвороба прогресувала, празький клімат виявився вкрай несприятливим і постала потреба повторного звернення до В. Барвінського як директора ВМІЛ про місце праці. Попри всі труднощі, які існували на українському ринку праці Львова,

  1. “Діло”, 31.01.1929.
  2. “Діло”, 3.04.1929.
  3. Цитата за газ. “Діло”, 15.08.1928.
  4. “Діло”, 12.09.1928.