Та найбільше часу віддавав українському музичному товариству, яке функціонувало при українському громадському комітеті в Празі. Це товариство займалося видавничою діяльністю і організацією концертів української музики, для яких Н. Нижанківський нерідко писав твори. Зокрема, це були концерти, присвячені пам'яті патрона інституту М. Драгоманова, що відбувалися майже щорічно, Н. Нижанківський був тут і організатором, і автором, і виконавцем. Так, у 1925 і 1929 рр. виконувався хор “Гей не дивуйтесь”, у 1926 — “Спомин” в авторському виконанні. Часто виступав як концертмейстер Українського академічного хору під орудою П. Щуровської-Росиневич. В січні 1928 р. в інституті відбувся вечір пам'яті М. Лисенка під музичним проводом Н. Нижанківського, на якому був поставлений “Ноктюрн”. В червні 1926 р. відбувся концерт з творів Н. Нижанківського і З. Лиська. У авторському виконанні прозвучали прелюдія “Не бий, сину, коня в головоньку” та “Великі варіації”. Рецензент високо оцінив ці твори, а особливо авторське виконання: “Н. Нижанківський, можна сказати, “співав” на фортепіано, Його гра викликає бажання слухати ще, ще”[1]. Неодноразово в українських концертах виконувався солоспів “Жита”, його чув і О. Одесь, захоплений музичною інтерпретацією своєї поезії[2].
Твори Н. Нижанківського в той час усе частіше починають звучати у Львові. До популяризації його музики чимало спричинилася Л. Колесса, виконавши “Великі варіації” 5 лютого 1925 р. у своєму сольному концерті в залі музичного товариства ім. М. Лисенка. На це виконання відгукнувся на сторінках “Діла” В. Барвінський: “…Цей твір не позбавлений справді щиро відчутих уступів, завдяки чому треба признати його цінним надбанням у нашій вбогій фортепіанній літературі; треба це зазначити, що не має він на собі слідів такого частого у нас дилетантизму, а являється працею поважного, непересічного у нас багатообіцяючого таланту”[3]. З рецензією В. Барвінського перегукується відгук В. Костенка на виконання Л. Колессою цього твору на гастролях у Харкові й Києві в 1929 р.: “Аудиторія була приємно здивована, почувши такий дуже складний з технічного боку і досить цінний художньо твір. До речі, цей факт свідчить, як ще кепсько ми
