присвячений П. Шуровській-Росиневич — 1925 р.). З хорових творів: “Гей не дивуйтесь” до слів М. Драгоманова, мішаний хор а капела з баритоновим соло в супроводі ф-но — 1925 р., “Галочка” до слів М. Обідного для мішаного хору а капела — 1927 р., “Ще молода” до слів О. Стефановича для мішаного хору а капела — 1928 р. Закінчив навчання у В. Новака фортепіанним тріо мі мінор в 1928 р., яке було виконане піаністом Р. Савицьким, скрипалем С. Крепром та віолончелістом М. Кеком 23 червня 1928 р. в залі Умєлецької Бесіди і повторене 4 квітня 1929 р. в театрі Градця Кралового на українській музичній академії в честь Т. Шевченка і І. Франка.
Матеріальну опору для родини Н. Нижанківський знайшов у Високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі, в якому працював спершу лектором, згодом доцентом на музичному відділі, викладаючи музично-теоретичні предмети. Доля звела його тут з цікавими людьми: деканом відділу був композитор і теоретик Ф. Якименко, його заступником — відомий дослідник історії української церковної музики д-р Ф. Стешко. Тут викладали відома диригентка, колишня соратниця О. Кошиця і О. Приходька по Українській державній хоровій капелі П. Щуровська-Росиневич, професор співу Л. Ліндберг-Русова. На відділі співпрацювали чеські митці — композитор О. Шін і професор сольного співу Л. Кадержебек з Празької консерваторії, проф. З. Неєдли з Карлового університету. Асистентом Н. Нижанківського був музикознавець З. Лисько. Такий педагогічний склад визначав і відповідно високий рівень викладання на відділі.
Незважаючи на емігрантські негаразди, тяжку недугу і переобтяженість учбовими і викладацькими обов'язками, Н. Нижанківський докладав зусиль до організації музичного і культурного життя української емігрантської громади. Він нерідко бував у Горних Черношицях коло Праги, де збирався Літературний клуб під головуванням О. Олеся (тут по суботах і неділях зустрічалися Косачі, поети так званої “празької школи”, М. Садовський, якому композитор допомагав у музичному оформленні вистав його театру). З генералом Омеляновичем-Павленком, з яким був знайомий ще з часів служби в українському війську, був у складі делегації до прем'єра чехословацького уряду Бенеша в справі русифікації Карпатської України[1].
- ↑ П. Маценко. “Н. Нижанківський у Празі” — в газ. “Український голос”, 2.11.1960.
