Якщо врахувати, що творча діяльність Н. Нижанківського тривала 27 років (від написання хору “Піскар” в 1912 р.), то можемо судити про невисоку продуктивність автора, який залишив після себе близько 70 творів. І тут викликає сумнів свідчення колишнього учня композитора, який був близький до нього в останні роки його життя, — д-ра Р. Климкевича. Автор стверджує: “Працював майже кожного дня і того вимагав від інших. “Композитор, казав він, мусить працювати щоденно. Якщо якогось дня немає в нього часу, хай напише тільки один або два такти, але тяглість композиторської праці не сміє перериватися. Вона є передумовою майстерської вмілості. Очевидно, що задуми та натхнення не приходять щоденно, але послідовність праці уможливлює композиторові легко оформлювати думки і швидко працювати в кожний час”… Це була порада, яку він часто давав своїм учням і не раз звертався з нею до товаришів праці”.[1]
На підставі цих слів може створитися уява про рівний і сприятливий творчий шлях митця, повністю зосередженого на власній творчості. Насправді ж у біографії композитора ми не знаходили підтвердження цього. Найсприятливіші й найпродуктивніші для творчого формування роки припали на воєнний час (1915-1920). Внаслідок цього професійне навчання Н. Нижанківський завершив при досягненні 35 років, тобто у віці, в якому митець, як правило, входить у пору творчої зрілості. Слід також враховувати складні умови життя Н. Нижанківського і його родини як у еміграції, так і на Батьківщині, що також негативно позначилося на його творчій продуктивності.
Правдивіше розкривають природу творчого процесу Н. Нижанківського найближчі до нього люди, які добре знали його характер, щоденний побут, усі обставини його життя. Це насамперед його дружина: “Нестор не писав систематично і щоденно. Були навали творчої думки, тоді він наполегливо писав, а були цілі роки застою і тоді він себе дуже нещасливим і меншевартісним почував. Нестор сидів при фортепіані і записував свою творчу думку на нотний папір. Маю враження, що творення йому тяжко приходилося, що він свій творчий процес дуже глибоко переживав.
- ↑ Д-р Роман О. Климкевич. “Нестор Нижанківський. В п'ятнадцяті роковини смерти.” — в ж. “Київ”, 1955, ч. 6, листопад-грудень, стор. 276
