засобів не опускаються тут до рівня ординарної банальності. Наприклад, в репризі “Гавоту ляльки” є і акорди мажоро-мінорних систем, і ефектні еліптичні послідовності, і несподівані модуляційні повороти, тобто слух дитини виховується на певних здобутках європейської педагогічної традиції.
В творчості Н. Нижанківського на другому місці після фортепіанних творів стоїть жанр вокальної лірики, до якого він звертався впродовж усього свого творчого шляху. Його солоспіви належали до найбільш популярних творів композитора.
У своїх ранніх солоспівах Н. Нижанківський відштовхується від традицій старої галицької пісні XIX ст. Це “Не співай по весні” на сл. І. Манжури, частково “Прийди, прийди” на сл. О. Олеся та “Снишся мені” на сл. Б. Лепкого. В них переважає мелодика узагальненого пісенного типу, яка втілює характер основного образу вірша. Емоційний зміст солоспівів — у сфері світлої, тендітної, м'яко-сентиментальної лірики. Внутрішній емоційній врівноваженості музики сприяють репризні тричастинні форми з м'якими контрастами середин, забарвлених у світлі тони. В кожному з них домінує вокальна партія з традиційною мелодикою, близькою за інтонаційним строєм до українських пісень-романсів XIX ст.
Стиль солоспівів, написаних у роки еміграції й навчання у Відні, значно міняється. Тут на перше місце виступає індивідуалізація музичного виразу, яка втілюється в імпульсивній пластиці аріозно-речитативної мелодики. Зміст та інтонації окремого слова чи фрази починають домінувати, емоційний тон вислову стає більш безпосереднім. Значно зростає також фактурна розвинутість фортепіанної партії та її роль у розгортанні музичної думки. Кожен із солоспівів стає драматичним монологом із своїм сюжетом, втілюється у формі, наскрізь пронизаній розвитком.
Найбільш показовим у цьому відношенні є солоспів “Жита” на сл. О. Олеся. В ньому автор досягає динамічного розвитку наскрізної форми, яка нагадує пісні Г. Вольфа і Й. Маркса. Розгорнутий фортепіанний вступ уводить у світ ліричних емоцій, викликаних ностальгією за рідним краєм, спогадами про красу отчої землі. В першому епізоді (12 т.) розгортання тематичного матеріалу відбувається в фортепіанній партії, воно супроводжується лише трьома короткими репліками соліста. Наступний етап (13 т.) — виразний вокальний речитатив, який знову закінчується фортепіанною інтерлюдією. Завершення розвитку — в 3-му епізоді (25 т.), в якому домінуючою стає партія соліста. Це аріозо з
