а опосередковуються його улюбленими романтичними засобами виразовості, а насамперед фактурно-гармонічними, що й придає їм неповторності. Композитор любив звучання багатої гармонічної фактури, яка вільно розгортається в звуковому просторі. Його гармонія відзначається насиченістю, навіть певною рафінованістю (як у IIч. тріо, “Маленькій сюїті”).
При загальному романтичному характері музика Н. Нижанківського різнолика, вона не має стилістичної цілісності, як, скажімо, творчість В. Барвінського. Композитор легко міняв засоби виразу в залежності від творчого задуму, жанру, характеру музичного образу. Звідси враження певної стилістичної строкатості, пошуків щораз нових гармонічних і мелодичних прийомів, уникнення стереотипів у формах. Поруч з творами, написаними в традиційній манері, зустрічаються сторінки, близькі до тогочасних модерних віянь з цікавими знахідками (особливо в гармонічній мові). Безсумнівну рацію мав В. Барвінський, відзначаючи: “На творчість Н. Нижанківського не можна дивитися як на якусь оформлену, заокруглену цілість, бо дійшовши до її кінцевої стадії, завжди матимемо почуття чогось насильно зірваного, чогось, що внутрі творчого духа композитора находилося вже не в якомусь неокресленому пливкому стані, а мало вже своє виразне творче оформлення; що існувало майже закінченим і ждало тільки закріплення на нотному папері”.[1] Це був щасливий і рідкісний артистичний дар: не повторюючи самого себе, шукати і знаходити щораз нові нюанси у творчому самовираженні. Така властивість музики Н. Нижанківського забезпечувала їй добре сприйняття слухачів.
Винятками ставали хіба деякі хорові твори, які нелегко сприймалися сучасниками. Цікава річ: стійка увага композитора до хорового жанру, а також та обставина, що виховувався він в атмосфері хорової культури доволі високого мистецького рівня, якось погано узгоджується з частими закидами музичних критиків щодо недостатньої вокальності його хорової музики, слабкого відчуття природи хорового співу. Ймовірно, що слабкі сторони хорових творів Н. Нижанківського були парадоксальним наслідком його добрих намірів: використовувати такі інтонаційні, регістрові й гармонічні ефекти, які можуть виправдати себе тільки у високо професійному виконанні.
Все створене Н. Нижанківським стало надбанням української історії, часткою нашої актуальної культурної традиції і підмурівком для української музики завтрашнього дня.
- ↑ “Наші дні”. Львів, 1942, січень, стор. 7.
