Слід віддати Н. Нижанківському належне: в своїх кращих творах він зумів зреалізувати свою “ідею фікс”. В цілому ряді фортепіанних п'єс, солоспівах, хорах, фортепіанному тріо він постає перед нами, як митець національний, що відтворюється не лише типово українською природою його тематизму, а всім комплексом виразових засобів, що й породжує відчуття українського духу. Цього самобутнього художнього ефекту композитор досягає з допомогою форм і виразових прийомів, які виявляють справжню майстерність у володінні музичним матеріалом. Пошуки національного грунту були наслідком його світогляду, естетичних уподобань, становили сутність його свідомості.
Ці пошуки супроводжувалися постійним заглибленням у національний мелос. З обробок народних пісень можна судити про широке коло фольклорних зацікавлень композитора. Його в рівній мірі приваблювала пісенність Галичини і Наддніпрянщини, Лемківщини й Гуцульщини. А використання національного мелосу в творчості настільки широке, що виходить за рамки власне фольклору як продукту народної, в основному селянської колективної творчості, і включає в себе різні форми професійної музики усної традиції різних епох. Як доказ відчуття Н. Нижанківським імпровізаційності, нефіксованості фольклорної музики може служити те, що, за свідченням багатьох сучасників, улюбленою композитором формою музикування була імпровізація на теми українських народних пісень. Він залюбки імпровізував не лише в камерній обстановці, дома і в гостях, але часто на публічних концертах, що іноді давало привід для непорозуміння при уточненні списку його творів.
У своїх творах Н. Нижанківський не вдавався до фольклорних цитат (за окремими винятками). Національної характеристичності він досягав:
- а) стилізацією тематичного матеріалу з використанням комплексу виразових засобів (мелодичних, ритмічних, ладових, структурних). Це спостерігаємо у темі “Великих варіацій”, хорі “На городі Пастернак”;
- б) використанням окремих найбільш типових інтонаційно-ритмічних стереотипів, запозичених з того чи іншого фольклорного жанру, які поєднуються з традиційними для європейської музики елементами: в “Коломийці”, солоспівах “Засумуй, трембіто” та “Ти любчику за горою”;
- в) варіантно варіаційними прийомами розвитку тематичного матеріалу на різних структурних рівнях (мотиву, фрази, теми) — у тріо, багатьох фортепіанних і хорових творах.
Фольклорні елементи не постають у Н. Нижанківського в автентичному виді (за винятком деяких обробок народних пісень),
