здобутих антропометричних матеріялів та по підготовці самостійних робітників-дослідників.
Так само Відділ звязався і з різними установами та музеями, щоб визначати остеологічний матеріял, здобутий на місцях, і до Відділу де-далі то більше надходять людські остеологічні матеріали, як сучасної людности, так і минулих часів, на опрацювання.
Відділ збирає матеріали до антропологічної української термінології та бібліографічного покажчика літератури до антропології України в галузі спеціяльної антропології.
Відповідні колекції антропологічні та матеріали покійного проф. Вовка та О. Алешо, а також кол. Українського Наукового Товариства знаходяться в розпорядженні й користуванні Відділу, як музейні експонати.
За ввесь час існування Кабінету Відділ мав тільки одного співробітника.
В основу відділу покладено ті найцінніші колекції, що їх здобули розкопами проф. Хв. Вовк та його співробітники (Л. Чикаленко, Б. Крижанівський, П. Єфименко, П. Смелов та инш.) у с. Мізині на Чернігівщині, збірки Л. Чикаленка та відповідні колекції кол. Українського Наукового Товариства в Київі.
Першою метою відділа було зібрати й зосередити в Кабінеті Антропології та Етнології ім. Хв. Вовка Мізинські колекції, волею різних обставин розпорошені по багатьох місцях нашої Спілки.
Відомо, що Мізинські розкопи провадилися протягом кількох років і припинилися р. 1916. Здобуті знахідки перевозилися до Ленінграду, де перебував покійний проф. Вовк; частина їх залишалася там (головним чином кремінна індустрія та вироби з кістки), другу частину (палеонтологічну) було відправлено до Москви акад. М. В. Павловій та проф. Мірчинку на визначення, і, нарешті, третя частина (переважно з розкопів р. 1916) одразу була відправлена до Київа й переховувалася в кол. Укр. Наук. Т-ві в Київі і потім була передана до Кабінету Антропології та Етнології ім. Вовка.
В звязку з несподіваною смертю Хведора Кіндратовича, відсутністю декого з найближчих співробітників його по розкопах у Мізині та подіями громадянської війни — колекції ці не були зібрані в одному місці, а матеріяли до цих розкопів залишалися невідомо де. Глибоко відчуваючи величезне значіння Мізинських розкопів для науки, відділ одразу-ж став на шлях збирання колекцій та розшукування матеріялів, що стосуються дослідження Мізинського становища. Отже проминуло кілька років, поки пощастило йому зібрати і звезти до себе мало не всі Мізинські колекції (не без того, звичайно, що, мабуть, дещо з окремих речей при тому знайдено не було), крім більшої частини палеонтологічних
