Мама не во̂дзывалась.
— Мамо!
Маруся кинулась до матери, але мама вже не жила…
На вѣки заснула…
Зъ того часу минуло по̂въ року.
Маруся була теперь въ гаремѣ майже круглою сиротою. Поховавши свою неньку, котрою не могла натѣшитись, незадовго опо̂сля оплакувала и старого Дениса, котрый по̂дкопаный неволею и старостію, покинувъ сей нещасный свѣтъ.
— Я перечуваю, — говоривъ до Марусѣ передъ смертію старый Денисъ — що вже незадовго настане той часъ, коли ярмо бисурменскои неволѣ зо̂стане розо̂рване силою правды на вѣчни̂ часы и народъ нашь буде щасливый и по вѣкъ не загине, бо перетерпѣвъ тяжкихъ гнобителѣвъ.
Се були послѣдни̂ Денисови̂ пророчи̂ слова, выповѣджени̂ до Марусѣ.
Нынѣ розпочалось велике турецке свято, котре потреває девять днѣвъ. Се велике свято обходять Турки дуже торжественно, проводячи цѣли̂ майже ночи на молитвахь въ мошеяхъ и мечетахъ, а и бо̂льшу часть дня. А нынѣ на першу
