додав він, то деж менї знати. — Щож ти робив в твоїм житю? питав я — А що робив… Служив форналем в дворі, був в війську, був і на війнї, а тепер знов працюю де попаде, щоби не вмер. На запит, чого вчили при війську відповів, що крім екзецирки, стріляня і салютованя не вчили більше нїчого. — А чи вони самі учені? питав я. — Я думає, що вчені, відповів. Коли знають дорогу десь на край сьвіта, знають де який ворог мешкає, знають коли з ним бити ся, то вже вчені.
— А чи платиш ти податки? — Еге, плачу.
— Кілько? — Та тілько, що з того що зостане ся, з тяжкою бідою вижити можна. А то гет всьо,..
— Щож ти маєш з тих податків? — Бог їх знає, відповів він; кажуть платити, тож плачу, а дальше що з ними, то не знаю… І не було для чоловіка сего нїчого з того, чим так хвалить ся наш
