Сторінка:Б.Г. Хлопи в раю. Ориґінал (1913).djvu/4

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
2

голови і розглядають ся здивовані.

— Ви бачили? — каже врештї душа того Грицька, що то все в корчмі верховодив. — Ви бачили? Пштикнуло і конець. Чоловік анї не подумав, що то так може бути відразу.

— Буде тобі конець, ая! — відповідає пара, видобуваюча ся з чола зизоокого Пантелеймона. — Без святої сповіди ми померли… Як тут станути перед вратами небесними?

— Ба! Якби то був чоловік знав!

— Говорили єґомость, щобись кождої хвилини був готов… Коли ти сам переслїпив, то чого инших учиш?

Від слова до слова — посварили ся душі. Було би і до бійки дійшло, але кулаки розвівались їм, наче той вітер. Що котрий хоче гукнути, то пястук поволеньки опадає, тратить форму і спливає по плечах другого.

В кінцї погодились.

Ідуть купою до раю, а дурний Іван