польському поетові Міцкевичові, проводів новобранців, шанування памяти робітників, що згинули в сутичках з військом, з приводу виряджування на Сибір засуджених на заслання соціяль-демократів і т. ин
Инакша була справа в внутрішніх губернях: тут присутність політичних елементів в боротьбі пролєтаріяту можна помітити лишень, як виключне явище. В цьому відношенні необхідно згадати гро страйки на заводах Максвеля і Паля в Петрограді p. 1898, під час яких робітники, поруч з вимогами економічного характеру, ставили фабричному інспекторові вимогу про волю зібрань і страйків. При кінці 90-тих років спостерігаються перші спроби святкувати 1-ше травня. Від самого початку 90-тих років робітничі гуртки в Петрограді і в деяких инших містах почали скликати для святкування його тайні зібрання, на яких виголошувалися промови про значіння міжнародньої солідарности пролєтаріяту і про завдання російського робітничого руху. Соціяль-демократичні організації стали видавати прокламації, присвячері 1-му травня, і ширити їх в великій кількости серед робітництва. Р. 1899 в день 1-го травня серед петроградських робітників можна було спостерегти значний рух. На Північній мануфактурі Гука ткацький відділ не працював. Так само покинула працю частина робітників на Іжорському заводі в Колпині. На другий рік в цей день відмовились від праці робітники деяких цехів Катеринославського Брянського заводу, а в Лібаві страйкували вантажники в порті і робітники фабрики сірників.
Оце і всі зародки політичного руху, які можна спостерігай в 90-тих роках. Широкий розвиток діяльности соціяль-демократичних гуртків, що об'єдналися в 1898 p. в соціяль-демократичну партію, не міг повести робітничого руху на боротьбу політичного характеру. Річ у тому, що при кінці 90-тих років провідна роля в цих гуртках належала прихильникам течії, що