просторінь, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридору. Трохи обернувшись, він побачив у кутку тихий вогник лямпадки, що ледве освітлював темну ікону.
Жінка запалила невеличку лямпу, і тепер яскраво визначилась перед одвідувачем на тлі своєї обстави. Була опасиста, набрякла, пристаркувата, мала сердиті очі й блідий, великий рот, звідки звуки виходили хрипучі, як з рупора зужитого грамофону. В кімнаті стояло ліжко, застелене сірою рядниною, й кілька простих меблів відповідно до простоти дії, що в хаті відбувалась. Мати божа в кутку схилилась над сином і навколо зовсім не зважала.
Передусім жінка суворо зажадала наперед карбованця за «удар». Коли дістала його, трохи ласкавіше сказала:
— Тобі як? Голою?
Він відповів, що воліє бачити її в одежі.
— По-походному, — засміялась вона.
| додала, що в армії теж працювала, на ґерманському фронті.
Хлопець роздивлявся на фотографії, що висіли на стіні без рямок, пиляві й покраплені багаторічними слідами мух. І раптом йому прокинулась цікавість до цієї жінки, бажання знати її побут, погляди, вподобання, правне становище, ставлення до влади й те таємне, чим живе її душа поза звиклим торгом. Він запропонував їй закурити й сів коло столу. З його пачки вона взяла зразу півдесятка цигарок, але невдоволено сказала:
— Ти що маринуєш мене? Давай тоді ще два карбованці за цілу ніч.
Він видобув гаманця й висипав їй срібняки — шістдесят п'ять копійок.
— Брешеш! — неймовірливо сказала вона. Дай сама подивлюся… А це що?
— Це ж дві копійки.
— Давай до гурту.
Геть вивернувши гаманця, вона нарешті заспокоїлась і почала грубо, але досить охоче відповідати на його обережні питання, густо вживаючи гострих, влучних, вишуканих з її погляду слів, що торкались її праці й тих речей, що беруть у ній участь. І з співчуттям спогадала час військового комунізму, коли грошей приносила повні пан-
