Сторінка:Васильченко С. Княженко (1917).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Оддав княженко в науку до тих людей одного товариша, дав їм мішок червінців разом з ослом, а сам поїхав з двома товаришами далі.

 
***

Їдуть вони та й їдуть, довго їдуть, і заїхали в ліс ще дальше. Дивляться, сидить другой гурток людей.

— Добридень.

— Здорові.

— Як ви зайшли сюди?

— Як зайшли, то зайшли. Ми вас не питаємо, то й вам не скажемо.

— Чим ви живете?

Живемо ми тим, що добудемо хоч одно зерно пшенишне, та й годуємося ним. Ми з того зерна вміємо наробити всяких страв і напитків, скілько забажаєм, то вони в нас ніколи й не переводяться.

— Навчіть і мого товариша!

— А що даси?

— Мішок червінців.

— Добре — кажуть.

Оддав в науку до тих людей княженко другого свого товариша, мішок червінців, а з одним товаришом поїхал далі.